Дахча Оксани виглядала затишно й чарівно, наче кадр із зимової казки.

The dacha of Oksana looked cozy and enchanting, like a scene from a winter tale.

Високі сосни, вкриті пухнастим снігом, оточували дерев’яний будинок, а десь далеко завивала заметіль.

Tall pines covered in fluffy snow surrounded the wooden house, while a blizzard howled somewhere in the distance.

Було Різдво, і Оксана приїхала сюди, щоб відсвяткувати свято й, можливо, знайти новий початок у відносинах зі своїм двоюрідним братом Ярославом.

It was Christmas, and Oksana had come here to celebrate the holiday and perhaps find a new beginning in her relationship with her cousin Yaroslav.

Він з’явився раніше, шукаючи усамітнення після болісного розриву.

He had arrived earlier, seeking solitude after a painful breakup.

Ярослав чергував дрова у каміні, намагаючись зігрітися і знайти спокій.

Yaroslav was tending to the firewood in the fireplace, trying to warm up and find peace.

Роз'єднання з Оксаною обтяжувало його серце вже давно, але гордість тримала його на відстані.

The estrangement with Oksana had burdened his heart for a long time, but pride kept him distant.

Заметіль наростала, і дороги до дачі стали непрохідними.

The blizzard grew stronger, and the roads to the dacha became impassable.

Оксана зрозуміла: це їхня можливість налагодити стосунки.

Oksana realized this was their chance to mend their relationship.

Вона запропонувала приготувати кутю — традиційну страву на Святвечір.

She suggested making kutia — a traditional dish for Christmas Eve.

Старий рецепт навіть міг би стати містком до примирення.

An old recipe could even become a bridge to reconciliation.

"Ярославе, може зробимо кутю разом?" — запитала вона, ніжно кивнувши на кухню.

"Yaroslav, how about we make kutia together?" she asked, nodding gently towards the kitchen.

Він на мить замислився, зважуючи своє ставлення.

He pondered for a moment, weighing his feelings.

Нарешті, з легким зітханням, відповів: "Добре, давай спробуємо".

Finally, with a light sigh, he replied, "Alright, let's try."

Поки вони разом кликалися з інгредієнтами, спогади минулих сварок оживали.

As they worked together with the ingredients, memories of past arguments resurfaced.

Оксана намагалася бути делікатною.

Oksana tried to be delicate.

"Я завжди шкодую, що ми сперечалися..."

"I always regret that we argued..."

Ярослав зупинився.

Yaroslav paused.

Його руки лежали на столі, а очі пильно дивилися на далечину.

His hands rested on the table, and his eyes gazed into the distance.

"Я теж. Але ми обоє були вперті".

"I do too. But we were both stubborn."

Сніг валив за вікном, а в кімнаті панувала напружена тиша.

The snow fell outside the window, and a tense silence filled the room.

Оксана відчула, що це момент істини.

Oksana sensed that this was a moment of truth.

"Знаєш, це Різдво — новий початок для всіх нас.

"You know, this Christmas is a new beginning for all of us.

Давай спробуємо залишити минуле позаду".

Let’s try to leave the past behind."

Ярослав повільно кивнув, полегшення змішувалося з теплом від каміна.

Yaroslav slowly nodded, relief mingling with warmth from the fireplace.

"Можливо, ти права.

"Maybe you're right.

Можливо, час пробачити".

Maybe it's time to forgive."

Коли заметіль вщухла, дім наповнився запахом свіжоспеченої куті.

When the blizzard subsided, the house was filled with the aroma of freshly made kutia.

Вони сіли за стіл, піднявши келих із квасом, що залишився після спечених святкових страв.

They sat at the table, raising a glass of kvas, leftover from the baked festive dishes.

І раптом, у цій затишній оселі, вони обоє відчули щось нове — примирення та надію.

And suddenly, in this cozy home, they both felt something new—reconciliation and hope.

Різдво обіймало їх у своїй простоті, і зі спільною вечерею їхні серця стали легшими.

Christmas embraced them in its simplicity, and with the shared dinner, their hearts became lighter.

Оксана зрозуміла цінність терпіння, а Ярослав — мудрість прощення.

Oksana realized the value of patience, and Yaroslav the wisdom of forgiveness.

І, можливо, в цьому й був справжній дух свята — відновлення зв’язків і відкриття нових сторін життя.

And perhaps that was the true spirit of the holiday—renewing connections and discovering new facets of life.