На краю засніженого лісу знаходилася стара будівля.

On the edge of a snowy forest stood an old building.

Це був інтернат, де навчалися діти з різних куточків країни.

It was a boarding school where children from various parts of the country studied.

Сама будівля виглядала якось теплою, хоча за вікном лютували зимові вітри.

The building itself somehow looked warm, even though the winter winds were raging outside the window.

У цей чарівний час року учні збиралися разом, щоб святкувати Різдво Христове, обмінюватися подарунками та побажаннями на новий рік.

During this magical time of year, students gathered together to celebrate Christmas, exchange gifts, and share wishes for the new year.

Олег, молодий хлопчик зі світлим волоссям і великими очима, стояв біля кутка загального залу.

Oleg, a young boy with light hair and large eyes, stood in the corner of the common hall.

Він був з тих, хто волів залишатися непомітним.

He was one of those who preferred to remain unnoticed.

Зима вкутала всі стіни, але всередині було затишно — запалені свічки, веселі декорації.

Winter enveloped the walls, but inside it was cozy — lit candles and cheerful decorations.

В цьому році Олег вирішив стати частиною великої таємничої подарункової гри.

This year, Oleg decided to become part of the big secret gift game.

Хоча його серце тремтіло від хвилювання, бажання приєднатися до спільноти і знайти друзів змусило його наважитися.

Although his heart trembled with excitement, the desire to join the community and make friends encouraged him to take the plunge.

Кожен учень мав вибрати когось випадковим чином і підготувати подарунок для нього.

Every student had to randomly choose someone and prepare a gift for them.

Олегу випала Іванка.

Oleg got Ivanka.

Іванка завжди була всміхнена і неймовірно добра.

Ivanka was always smiling and incredibly kind.

Олег хотів зробити для неї щось особливе.

Oleg wanted to do something special for her.

Він вирішив власноруч виготовити маленьку листівку і дерев'яного янгола, якого вирізав з натхненням.

He decided to craft a small card and a wooden angel which he carved with inspiration.

Це було його таємницею, що мало розкритися на вечері.

It was his secret to be revealed at the dinner.

І ось настав вечір.

And so the evening came.

У кімнаті пахло хвоєю і медом, діти сміялися і обмінювалися подарунками.

The room smelled of pine and honey, children laughed, and exchanged gifts.

Олег зібрав усю свою сміливість, підійшов до Іванки і з хвилюванням простягнув свій подарунок.

Oleg gathered all his courage, approached Ivanka, and handed over his gift with excitement.

Іванка усміхнулася.

Ivanka smiled.

Вона обережно розгорнула листівку і поглянула на янголятко.

She carefully unwrapped the card and looked at the little angel.

Її очі засяяли.

Her eyes sparkled.

"Це прекрасно, Олеже", — з теплом промовила вона.

"It's wonderful, Oleg," she said warmly.

"Приєднуйся до нас, пограти разом".

"Join us, let's play together."

Вона взяла його за руку і повела до гучної групи учнів.

She took his hand and led him to a lively group of students.

Олег відчув, як теплота охопила його.

Oleg felt warmth envelop him.

Зараз він не боявся ні суджень, ні відмов.

Now he was not afraid of judgments or rejection.

У цей момент він зрозумів важливість відкритості і дружби.

In that moment, he understood the importance of openness and friendship.

Його серце наповнилося радістю, і він з упевненістю зробив перший крок назустріч новим друзям.

His heart filled with joy, and he confidently took the first step towards new friends.

З того дня у Олега з'явилось більше товаришів, і він більш охоче долучався до веселих компаній.

From that day on, Oleg had more friends, and he more eagerly joined in joyful groups.

Його боязнь залишилася в минулому, а нове почуття спільності стало його святковим подарунком самому собі.

His fear was left in the past, and a new sense of community became his holiday gift to himself.