Світло ранку м'яко опускалося на засніжені вершини Карпат.

The morning light gently descended on the snow-capped peaks of the Karpaty.

Олена стояла біля вікна дерев'яного будиночка, пильно вдихаючи прохолоду зимового повітря.

Olena stood by the window of the wooden cabin, deeply inhaling the chill of the winter air.

Вона з другом Ярославом та його братом Данилом приїхала сюди на відпочинок перед святом Водохреща.

She had come here with her friend Yaroslav and his brother Danylo for a getaway before the celebration of Vodokhreshcha.

Хоча дівчина і мала трохи страху перед дикою природою, але твердо вирішила, що цього разу все буде інакше.

Although she had some fear of the wild nature, she firmly decided that this time would be different.

Вночі почався сніговій.

The snowstorm began at night.

Ще сонячного ранку погода несподівано змінилася, і зараз важкі сніжинки покривали все навколо.

The weather had unexpectedly changed from the sunny morning, and now heavy snowflakes were covering everything around.

Коли вони виходили з будиночка, Олена повела своїх друзів уздовж знайомої доріжки.

As they left the cabin, Olena led her friends along the familiar path.

"Тримайтеся поруч!

"Stay close!"

", застерігала вона, стараючись говорити чітко і підбадьорливо.

she warned, trying to speak clearly and encouragingly.

Сніг швидко насувався, вітри дували все сильніше.

The snow was quickly advancing, the winds blowing stronger and stronger.

Їх лижі різали гладкий схил, але в міру того як сніг укривав землю, розрізнити шлях ставало все важче.

Their skis cut through the smooth slope, but as the snow covered the ground, it became increasingly difficult to discern the path.

Ярослав і Данило трималися разом, зате через хвилину вони вже нечітко бачили Олену.

Yaroslav and Danylo stayed together, but within a minute they could barely see Olena.

"Олено, ми відстаємо!

"Olena, we're falling behind!"

" - кричав Ярослав, коли білий заметіль закрутивсь на їхніх очах.

shouted Yaroslav as the white blizzard whirled before their eyes.

Олена зупинилася, слухаючи оберненого до неї Ярослава.

Olena stopped, listening to Yaroslav calling to her.

Довкола все ставало розпливчатим, але вона знала один точно знайомий орієнтир.

Everything around was becoming blurry, but she knew one definite landmark.

Це був невеликий дерев'яний хрест, що стояв на перехресті лижних маршрутів.

It was a small wooden cross standing at the intersection of the ski trails.

"Лідерський дух не поступається", подумала собі дівчина.

"The spirit of leadership does not yield," the girl thought to herself.

Вперше загрозливо тремо чула дитячий страх перед самотністю, але рішучість не підводила.

For the first time, she felt the childhood fear of loneliness threateningly tremble, but her determination didn’t waver.

Коли вона розгледіла серед снігу тінь будиночка і знала, що це саме те місце, з якого їм і треба було йти далі, серце шалено билося.

When she spotted among the snow the shadow of a cabin and knew it was the exact place they needed to proceed from, her heart was racing.

Вона дісталася пункту призначення.

She had reached the destination.

Всередині, в теплі, чекала мить сезонної радості.

Inside, in the warmth, awaited a moment of seasonal joy.

Вогонь потріскував в печі, а з кухні доносився запах духмяної узвару.

The fire crackled in the stove, and from the kitchen came the aroma of fragrant uzvar.

Але Олена не могла насолоджуватися, доки не переконалася, що її друзі в безпеці.

But Olena couldn’t enjoy it until she was sure her friends were safe.

Вони повинні були прибути з хвилини на хвилину.

They should arrive any minute.

Через деякий час що видавався вічністю, двері раптом розчинилися, і усміхнені обличчя Ярослава і Данила з'явилися в дверному проєм.

After a time that seemed like an eternity, the door suddenly opened, and the smiling faces of Yaroslav and Danylo appeared in the doorway.

Прийнявши їх в обійми, Олена усміхнулася.

Embracing them, Olena smiled.

Тепер вона була не просто товаришем, але впевненим лідером.

Now she was not just a companion, but a confident leader.

Її внутрішній страх розчинився в сніговій бурі, залишивши за собою впевненість, що в будь-якій бурі можна знайти правильну стежину додому.

Her internal fear had dissolved in the snowstorm, leaving behind the assurance that in any storm, the right path home can be found.

І в день світлого свята Водохреща вони радісно відзначали цю перемогу.

And on the bright day of the Vodokhreshcha holiday, they joyously celebrated this victory.