Зима була холодною, і сніг ковдрою вкривав всі дороги.

Winter was cold, and snow covered all the roads like a blanket.

У психіатричному відділенні панувала тиша, яку іноді порушували лише кроки медсестри Олега.

In the psychiatric ward, there was a silence that was sometimes broken only by the footsteps of the nurse Oleh.

Сьогодні був звичайний день, але раптом все змінилося.

Today was an ordinary day, but suddenly everything changed.

У кімнаті відпочинку, з лінолеумом на підлозі та кавовим запахом у повітрі, трапилася халепа.

In the lounge, with linoleum on the floor and the smell of coffee in the air, a mishap occurred.

Ключ від шафи з медикаментами зник.

The key to the medicine cabinet was missing.

Олег знав, що цей ключ дуже важливий.

Oleh knew that this key was very important.

Без нього дістатися ліків було неможливо.

Without it, reaching the medications was impossible.

"Йой, де ж цей ключ?" - запитав Олег сам себе, намагаючись пригадати.

"Oh dear, where is that key?" Oleh asked himself, trying to remember.

Раптом він побачив, як поруч метушиться пацієнт, Михайло.

Suddenly, he saw a patient, Mykhailo, bustling nearby.

Він щось зосереджено робив, сидячи на підлозі.

He was doing something intently, sitting on the floor.

"Навіщо ти тут, Михайле?" - запитав Олег.

"Why are you here, Mykhailo?" Oleh asked.

"Це пастка для невидимих створінь," - загадково промовив Михайло, вказуючи на липкий капан.

"This is a trap for invisible creatures," Mykhailo said mysteriously, pointing to a sticky trap.

Олег махнув рукою.

Oleh waved his hand.

"Пастка? Липка така... Це ж жах! Як ти поставив це?"

"A trap? Sticky like that... That's awful! How did you set this up?"

Секунду задумавшись, Олег зрозумів: ключ, мабуть, саме там.

Thinking for a second, Oleh realized: the key was probably right there.

Йому потрібно діяти швидко.

He needed to act quickly.

Якраз підійшла медична інтерн Сніжана, новачок у відділенні.

Just then, a medical intern, Snizhana, a newcomer to the ward, approached.

"Може, допомогу?"

"Need some help?"

"Хочу вийняти ключ без виклику техніка," - зізнався Олег, кидаючи короткий погляд на Сніжану, аби справити на неї враження.

"I want to get the key out without calling a technician," Oleh admitted, throwing a quick glance at Snizhana to impress her.

Ось і вхопився Олег за ідею.

Oleh seized upon the idea.

Спочатку спробував витягнути ключ паличками для їжі, потім дротом від плічок для одягу.

First, he tried to retrieve the key with chopsticks, then with a wire from a coat hanger.

Додавав мила та води.

He added soap and water.

Марно. Нічого не виходило.

In vain. Nothing worked.

"Може, дати шанс Михайлові?" - жартома запропонувала Сніжана.

"Maybe give Mykhailo a chance?" Snizhana jokingly suggested.

І хоча Олег усміхнувся, трішки вагався.

And although Oleh smiled, he hesitated a bit.

Але Михайло, трохи театрально, підійшов до капана і, дивним чином, витягнув його.

But Mykhailo, somewhat theatrically, approached the trap and, strangely enough, extracted it.

Ключ, як за помахом чарівної палички, опинився на підлозі.

The key, as if by magic, ended up on the floor.

"Мої друзі-привиди допомогли," - впевнено додав Михайло.

"My ghost friends helped," Mykhailo confidently added.

Олег зітхнув з полегшенням.

Oleh sighed with relief.

Ключ був у безпеці.

The key was safe.

Міхайло настільки був у своїй ролі, що почав надавати своїм жестам значення очищення палати від духів.

Mykhailo was so into his role that he began making gestures suggesting he was cleansing the ward of spirits.

Олег подивився на Сніжану і трохи ніяково всміхнувся.

Oleh looked at Snizhana and smiled a bit awkwardly.

"Наступного разу буду обережнішим."

"Next time, I'll be more careful."

Сніжана кивнула, посміхаючись, а в очах іскрилося щось особливе.

Snizhana nodded, smiling, with something special sparkling in her eyes.

Можливо, це початок нового знайомства чи дружби.

Perhaps it was the beginning of a new acquaintance or friendship.

Так Олег навчився, що в житті варто усміхатися і не приймати все надто серйозно, навіть у складній роботі.

Thus, Oleh learned that in life, it's worth smiling and not taking everything too seriously, even in challenging work.

А Сніжана побачила в ньому не лише працьовитого медбрата, а й людину з почуттям гумору.

And Snizhana saw in him not only a hard-working nurse but also a person with a sense of humor.