У київському кафе для фрилансерів панував особливий настрій.

In a kyivskomu cafe for freelancers, there was a special atmosphere.

Великі вікна дозволяли світлу заполоняти простір, а запах свіжої кави надихав на розмови.

Large windows allowed light to fill the space, and the scent of fresh coffee inspired conversations.

Вулиця перед вікнами поступово переходила з зимового пейзажу в весняне пробудження — сніг стоплювався, огортаючи місто в мокрі калюжі.

The street in front of the windows gradually transitioned from a winter landscape to a spring awakening — the snow was melting, enveloping the city in wet puddles.

Така ж зміна наставала і в родині Олеся та Катерини.

A similar change was occurring in the family of Olesya and Kateryna.

Після довгої зими вони зібралися за чашкою кави, щоб обговорити важливе питання — їхнього батька, Миколу.

After a long winter, they gathered over a cup of coffee to discuss an important issue — their father, Mykola.

Він залишився один після смерті їхньої мами і був занадто гордий, щоб визнати, що потребує допомоги.

He was left alone after their mother's death and was too proud to admit he needed help.

Олег з сумом глянув у вікно, дивлячись, як великі білі хлоп'я снігу повільно тануть.

Oleh looked sadly out the window, watching large white flakes of snow slowly melt.

"Катерино, я не знаю, як ми можемо все встигнути.

"Kateryna, I don't know how we can manage everything.

Робота забирає весь час, а тато не хоче визнавати, що потребує допомоги".

Work takes up all the time, and dad doesn't want to admit he needs help."

Катерина ніжно поклала руку на його зап'ястя, намагаючись його заспокоїти.

Kateryna gently placed her hand on his wrist, trying to calm him.

"Я знаю, Олеше.

"I know, Oleshu.

Але ми мусимо щось вирішити.

But we have to figure something out.

Тато самотній і йому важко.

Dad is lonely, and it's hard for him."

"Вони довго говорили про те, як краще організувати допомогу.

They talked for a long time about how best to organize help.

Нарешті, Олег запропонував провести сімейну зустріч із батьком, де всі зможуть висловити свої думки.

Finally, Oleh suggested holding a family meeting with their father, where everyone could express their thoughts.

Настав той день.

That day came.

У теплій вітальні, де час від часу тріщали дрова в каміні, зібралась родина.

In the warm living room, where logs crackled occasionally in the fireplace, the family gathered.

Олег і Катерина нервово дивились на батька, який завжди був таким сильним і гордим.

Oleh and Kateryna nervously watched their father, who had always been so strong and proud.

Нарешті, він заговорив, і його голос здався тихішим, ніж зазвичай.

Finally, he spoke, and his voice seemed quieter than usual.

"Я почуваюся самотнім," — зізнався Микола, і сльози виднілися в його очах.

"I feel lonely," admitted Mykola, and tears appeared in his eyes.

Це зворушило дітей.

This moved the children.

Всі вони відчули, як важливо бути разом.

They all felt how important it was to be together.

Катерина, яка завжди була оптимісткою, ніжно обняла батька.

Kateryna, who was always an optimist, gently embraced her father.

"Тато, ми завжди поруч, щоб ти не відчував себе самотнім.

"Dad, we are always here so that you don't feel lonely.

Ми придумаємо, як все владнати.

We'll figure out how to solve everything."

"В результаті вони домовилися, що Микола залишиться жити вдома, але брат із сестрою будуть частіше його відвідувати.

As a result, they agreed that Mykola would remain living at home, but brother and sister would visit him more often.

Також вирішили найняти того, хто зможе піклуватись про нього, коли вони не зможуть приїхати.

They also decided to hire someone who could take care of him when they couldn't come.

Олег усвідомив, що сімейна гармонія важливіша за просту практичність.

Oleh realized that family harmony was more important than simple practicality.

Катерина зрозуміла: об'єднавшись, вони можуть долати будь-які труднощі.

Kateryna understood that by uniting, they could overcome any difficulties.

І навіть у кафе для фрилансерів на вулиці, що танув у снігу, стрімко наставала весна.

And even in the freelancers' cafe on a street melting in the snow, spring was quickly arriving.

Тепер із новими обрядами, що обіцяли зміну на краще.

Now with new rituals that promised a change for the better.