Зимний ранок.

A winter morning.

Оксана сиділа біля вікна і дивилася на місто, покрите тонким шаром снігу.

Оксана sat by the window, looking out at the city covered with a thin layer of snow.

Вона трохи нервувала перед важливою презентацією в офісі.

She was a bit nervous before an important presentation at the office.

Поруч кипіла робота: співробітники поспішно друкували звіти, телефонували партнерам.

Work buzzed around her: colleagues hurriedly typed reports, called partners.

Офіс був місцем, де ідей потрібно виправдовувати швидко.

The office was a place where ideas needed to be justified quickly.

Оксана працювала менеджером проєкту.

Оксана worked as a project manager.

Вона завжди прагнула до ідеалу.

She always strived for perfection.

Кожна деталь була важлива.

Every detail was important.

Але холодний вітер за вікном приносив із собою застуду, і зараз їй було важко зосередитися.

But the cold wind outside brought with it a cold, and now it was hard for her to concentrate.

Вона пила чай, намагаючись зібратися з силами.

She drank tea, trying to gather her strength.

Її колега, Іван, був інший.

Her colleague, Іван, was different.

Він мав купу оригінальних ідей, але часто забував про деталі.

He had a bunch of original ideas but often forgot about the details.

Оксана трохи хвилювалася через його непередбачуваність.

Оксана was a little worried about his unpredictability.

Презентація була важливою: вони намагалися отримати фінансування для нового проєкту.

The presentation was crucial: they were trying to secure funding for a new project.

Це могло змінити все.

It could change everything.

Оксана вирішила ризикнути.

Оксана decided to take a risk.

Вона запланувала, щоб Іван вів одну з частин презентації.

She planned for Іван to lead a part of the presentation.

Їй хотілося показати, що їм важливий кожен член команди.

She wanted to show that every team member was important to them.

Щось підказувало, що його креативність може вразити.

Something told her that his creativity could impress.

На презентації Оксана почала з упевненістю, попри слабкість і легкий кашель.

During the presentation, Оксана started confidently, despite her weakness and light cough.

Вона розповіла про цілі проєкту, його значення для компанії.

She spoke about the project's goals and its significance for the company.

Настав час Івана.

Then it was Іван's turn.

Він трохи вагався, розгубив папери, але зібрався і несподівано почав говорити.

He hesitated a bit, scattered his papers, but pulled himself together and unexpectedly started speaking.

Він підкреслив ідею, яка поставила всі цифри на свої місця.

He emphasized an idea that put all the numbers in place.

Його слова зацікавили аудиторію, й усі слухали, відкривши роти.

His words intrigued the audience, and everyone listened, mouths agape.

По закінченню презентації зал вибухнув оплесками.

At the end of the presentation, the room erupted in applause.

Проєкт затвердили.

The project was approved.

Оксана відчула гордість не лише за себе, а й за всю команду.

Оксана felt proud not only of herself but of the whole team.

Вона зрозуміла: не все залежить тільки від неї, і що важливо довіряти колегам.

She realized that not everything depended solely on her and that it was important to trust her colleagues.

Спільна робота прикрашає ідеї, роблячи їх сильнішими.

Collaborative work enhances ideas, making them stronger.

Оксана з посмішкою дивилася у вікно на сніг.

Оксана looked out at the snow with a smile.

Вона відчула, як ази командної роботи змінили її підхід.

She felt how the fundamentals of teamwork had changed her approach.

Це був новий етап, де співпраця з Іваном відкрила нові горизонти.

It was a new stage where cooperation with Іван opened new horizons.

Офіс зажив новим життям, де кожен міг зробити свій внесок у спільну справу.

The office gained new life, where everyone could make their contribution to the common cause.