Весняне сонце лагідно світило на Андріївський узвіз.

The spring sun gently shone on Andriyivskyy uzviz.

Кам'яні вулиці були живі від звуків і барв.

The cobblestone streets were alive with sounds and colors.

Натовпи людей вешталися між місцевими лавками, де можна було знайти традиційні прикраси до Великодня.

Crowds of people wandered between local stalls where traditional Easter decorations could be found.

Тут і там продавались писанки, рушники, іграшки, які виглядали так, наче їх створено з любов'ю.

Here and there, pysanky, towels, and toys were sold, all made with love.

Оксана зупинилася біля однієї з таких лавок.

Oksana stopped by one of these stalls.

Вона була молода художниця з великим талантом до народних ремесел, але цього разу вона почувалася тривожно.

She was a young artist with great talent for folk crafts, but this time she felt anxious.

Вдома, на заході України, її сім’я чекала її на Великдень, але стосунки в родині останнім часом були не найкращими.

At home, in western Ukraine, her family awaited her for Easter, but relationships in the family hadn’t been the best lately.

Вона сподівалася, що знайде тут щось особливе, щоб подарувати рідним і, можливо, відновити мир.

She hoped to find something special here to give to her loved ones and possibly restore peace.

Біля неї підійшов Микола, її старий друг з дитинства.

Mykola, her old childhood friend, approached her.

Він працював гідом і завжди знав, як розрадити Оксану.

He worked as a guide and always knew how to cheer Oksana up.

"Оксана, ти вже знайшла, що шукаєш?

"Oksana, have you found what you're looking for?"

" — запитав він з усмішкою.

he asked with a smile.

"Ще ні," відповіла Оксана, трохи сумно.

"Not yet," Oksana replied, a little sadly.

"Хочу знайти щось особливе, щось, що нагадає моїм рідним про наші спільні свята.

"I want to find something special, something that reminds my family of our shared holidays."

"Разом вони обійшли кілька лавок, але нічого не підіймало дух.

Together they visited several stalls, but nothing lifted their spirits.

Нарешті, вони зупинилися біля лавки Людмили, старенької жінки, яка стояла серед яскравих прикрас і писанок.

Finally, they stopped at the stall of Lyudmila, an elderly woman standing among bright decorations and pysanky.

Її ясні очі і тепла усмішка відразу зігріли серця обох друзів.

Her clear eyes and warm smile immediately warmed both friends' hearts.

"Добрий день, дитино," Людмила привіталася, помітивши зацікавлення Оксани.

"Good day, child," Lyudmila greeted, noticing Oksana's interest.

"Я бачу, ти шукаєш щось особливе.

"I see you're looking for something special."

"Оксана кивнула.

Oksana nodded.

"Так, щось, щоб значило для мене те саме, що й Великдень.

"Yes, something that for me means the same as Easter."

"Людмила кивнула задумливо і витягнула з-під столу стару коробочку.

Lyudmila nodded thoughtfully and pulled an old box from under the table.

Вона відкрила її і показала прекрасну, розписану вручну писанку, що сіяла всіма кольорами веселки.

She opened it and revealed a beautifully hand-painted pysanka that shone with all the colors of the rainbow.

"Це моя особиста творча робота," сказала вона.

"This is my personal creative piece," she said.

"Робила я її з думкою про своїх дітей.

"I made it with my own children in mind.

Може, саме вона стане для вас мостом.

Perhaps it will be a bridge for you."

"Оксана тримала писанку в руках і раптом відчула прилив спогадів.

Oksana held the pysanka in her hands and suddenly felt a rush of memories.

Колись такі ж писанки їхня мама дарувала їй у дитинстві, і ці моменти були завжди сповнені тепла і радості.

Her mother used to give her similar pysanky in her childhood, and those moments were always full of warmth and joy.

"Я її візьму," сказала Оксана, відчуваючи, як зник страх і з’являється надія на мир з родиною.

"I'll take it," Oksana said, feeling her fear dissipate and hope for peace with her family emerge.

Вона усвідомила, що важливо шукати компроміси і бути вдячними за миті, які їх об’єднують.

She realized the importance of seeking compromises and being thankful for the moments that unite them.

З писанкою в руках, Оксана відчула, як важкий камінь спав з її душі.

With the pysanka in her hands, Oksana felt a heavy stone lifted from her soul.

Вона знала, що це лише перший крок, але тепер її серце було сповнене рішучості і нової надії.

She knew this was only the first step, but now her heart was filled with determination and new hope.

Микола усміхнувся і потрапив у її радість, дивлячись, як весняне сонце торкається їхніх облич через барвисті промені на Андріївському узвозі.

Mykola smiled and shared in her joy, watching as the spring sun danced across their faces through the colorful beams on Andriyivskyy uzviz.