Під мерехтливим світлом старої лампи двоє людей пробиралися крізь тіньові тунелі київського метро.

Under the flickering light of an old lamp, two people were making their way through the shadowy tunnels of the Kyiv metro.

Залишки старих великодніх прикрас висіли зі стін, нагадуючи про минуле.

Remnants of old Easter decorations hung from the walls, reminding them of the past.

В цьому темному підземеллі мали вижити лиш найвідважніші та найобережніші.

In this dark underground, only the bravest and most cautious could survive.

Микола пильно охороняв Катерину, рухаючись уперед з упевненістю.

Mykola carefully guarded Kateryna, moving forward with confidence.

Він завжди був обережним, особливо тепер, коли їх оточували небезпеки.

He had always been cautious, especially now, when dangers surrounded them.

Його мета була ясна: дістатись до безпечної зони, про яку він чув чутки.

His goal was clear: to reach the safe zone he had heard rumors about.

Там були їжа, вода й спокій.

There, food, water, and peace awaited.

Катерина ж, навпаки, випромінювала оптимізм.

Kateryna, on the other hand, radiated optimism.

Вона завжди знаходила себе в ситуації, де могла бачити краще.

She always found herself in situations where she could see the better side of things.

Сонячні промені, які пробивалися через тріщини стіни, нагадували їй про весну, про відродження.

Sunlight streaming through cracks in the wall reminded her of spring, of rebirth.

Навіть в цих тунелях вона шукала ознаки надії.

Even in these tunnels, she searched for signs of hope.

"Ти думаєш, ми знайдемо цю безпечну зону?

"Do you think we'll find this safe zone?"

" – запитала Катерина, відхиляючись, щоб уникнути павутини.

Kateryna asked, ducking to avoid a cobweb.

"Маємо знайти," – похмуро відповів Микола, знаючи, що в нього іншого вибору немає.

"We have to find it," Mykola replied grimly, knowing he had no other choice.

Але шлях був несподівано важким.

But the path was unexpectedly difficult.

Тунелі ставали все більш темними і врешті вони зустріли іншу групу людей.

The tunnels grew darker, and eventually, they encountered another group of people.

Ця група виглядала небезпечно, але був шанс, що вони могли стати союзниками.

This group looked dangerous, but there was a chance they could become allies.

Микола зупинився перед рішенням: довіряти незнайомцям чи уникати їх?

Mykola paused before the decision: trust the strangers or avoid them?

Його інстинкт, як завжди, казав бути обережним.

His instinct, as always, told him to be cautious.

Але на цей раз він поглянув на Катерину, яка з надією дивилася йому в очі.

But this time, he looked at Kateryna, who gazed at him with hope in her eyes.

"Ми повинні спробувати," – впевнено сказала вона.

"We have to try," she said confidently.

Раптом, стеля метро потріскалася, випускаючи хмару пилу.

Suddenly, the metro ceiling cracked, releasing a cloud of dust.

Група супротивників швидко наблизилася.

The group of opponents quickly approached.

Без роздумів, Микола схопив Катерину за руку, і вони кинулись в пошуках виходу.

Without hesitation, Mykola grabbed Kateryna's hand, and they rushed looking for an exit.

Під землею знайшли стару вентиляційну шахту.

Underground, they found an old ventilation shaft.

Удвох, з великими зусиллями, піднялися по вузькому проходу.

Together, with great effort, they climbed through the narrow passage.

Вийшли з іншого боку якраз у той момент, коли лунали великодні дзвони з безпечної зони.

They emerged on the other side just as Easter bells from the safe zone were ringing.

Це був дивний, але вдячний звук під землею.

It was a strange, yet grateful sound underground.

Микола зрозумів щось важливе.

Mykola realized something important.

Довіра до Катерини була його новою силою.

Trust in Kateryna was his new strength.

Її оптимізм виявився важливим у світі, де надія — це розкіш.

Her optimism had proven vital in a world where hope was a luxury.

Перед ними відкривалася нова табірна зона.

Before them, a new camp zone unfolded.

Люди вже тягнули святкові столи.

People were already setting festive tables.

Великдень прийшов навіть сюди, у серце темряви.

Easter had come even here, in the heart of darkness.

Хоч усі знали, що їм ще далеко до повного миру, але цей момент став для них символом відродження та надії.

Though everyone knew they were far from complete peace, this moment became a symbol of rebirth and hope for them.