Карпатські гори пробуджувалися від сну.

The Karpat'ski hory, or Carpathian Mountains, were awakening from their slumber.

Сонце ніжно просувалося між вершинами, танучи залишки снігу та розбуджуючи перші весняні квіти.

The sun gently moved between the peaks, melting the remnants of snow and awakening the first spring flowers.

Початок Великодня був символом нового початку у всіх сенсах.

The beginning of Easter was a symbol of a new beginning in every sense.

У старовинному пансіонаті, розташованому на горбі, вже почалися приготування до фінального мистецького шоу.

In the old boarding house situated on a hill, preparations for the final art show were already underway.

Оксана, талановита скрипалька, хвилювалася.

Oksana, a talented violinist, was nervous.

Вона знала, що виконання на цьому концерті могло б принести їй стипендію, від якої залежало її майбутнє.

She knew that performing at this concert could earn her a scholarship on which her future depended.

Та страх перед сценою тиснув на неї з кожним днем все більше.

Yet, the fear of the stage pressed on her more and more each day.

Юрій, її хороший друг і художник, захоплений живописом, таємно сумнівався у власних здібностях.

Yuriy, her good friend and a painter passionately dedicated to art, secretly doubted his own abilities.

Він проводив години за мольбертом, але результат часто не відповідав його очікуванням.

He spent hours at the easel, but the result often did not meet his expectations.

Катерина, яка займалася організацією шоу, була завжди у русі.

Kateryna, who was organizing the show, was always on the move.

Вона з натхненням складала плани, дбала про декорації та графіки.

She passionately made plans, took care of the decorations and schedules.

Але між цим всім вона теж почала відчувати, що відповідальність починає тиснути на неї.

But amidst all this, she too began to feel that the responsibility was starting to weigh on her.

Одного вечора, коли сонце згасало за обрієм, Оксана підійшла до Юрія та Катерини.

One evening, as the sun was setting behind the horizon, Oksana approached Yuriy and Kateryna.

Вона розповіла їм про свої страхи і сумніви.

She shared her fears and doubts with them.

Юрій поклав руку на її плече: "Оксано, ми всі хвилюємося.

Yuriy placed a hand on her shoulder, saying, "Oksana, we're all nervous.

Але ми тут, щоб підтримати один одного.

But we're here to support each other.

Ти не одна.

You're not alone."

"Настав день генеральної репетиції.

The day for the final rehearsal arrived.

Всі хвилювалися, але залишали це за кадром.

Everyone was anxious, but they kept it off stage.

Коли настала черга Оксани, на сцені сталося те, чого вона найбільше боялася — струна її скрипки раптово порвалася.

When Oksana's turn came, the thing she most feared happened — a string of her violin suddenly broke.

Оксана зупинилася, подивившись всередину театру.

Oksana stopped, gazing into the theater.

Катерина, швидко зорієнтувавшись, подала знак скоротити Юрієву частину вистави, щоб дати Оксані час налаштуватися.

Quickly adapting, Kateryna signaled to shorten Yuriy's part of the show to give Oksana time to adjust.

Юрій кивнув, підтримуючи це рішення.

Yuriy nodded, supporting this decision.

Оксана, зібравшись з силами, взяла скрипку і продовжила грати.

Gathering her strength, Oksana took up the violin again and continued to play.

Її нотки лунали зворушливо, сповнені впевненості та натхнення, яке вона знову знайшла завдяки друзям.

Her notes resounded touchingly, filled with confidence and inspiration she rediscovered thanks to her friends.

Концерт закінчився тріумфом.

The concert ended in triumph.

Оксана почувалася безмежно вдячною.

Oksana felt immensely grateful.

Вона усвідомила, що підтримка та дружба важливіші за будь-які особисті страхи.

She realized that support and friendship are more important than any personal fears.

На наступний ранок вона прокинулася іншою людиною — впевненою і готовою довіряти іншим.

The next morning she woke up a different person — confident and ready to trust others.

Карпатські гори знову починали свій день, радісно зустрічаючи весну разом з пташиним співом і дзвоном великодніх дзвонів, які розносилися повітрям, як знак того, що все можливе, коли є підтримка близьких людей.

The Karpat'ski hory began their day anew, joyfully greeting spring along with the birdsong and the ringing Easter bells that echoed through the air, a sign that anything is possible when you have the support of those close to you.