З настанням ранньої весни, Карпати прокинулися від зимового сну.

With the arrival of early spring, the Karpaty awakened from their winter sleep.

У невеликому селі, захованому між пагорбами, панувала метушня: готувалися до Великодня.

In a small village hidden among the hills, there was a flurry of activity: preparations for Velykden were underway.

Запах сосни й свіжі квіти наповнювали повітря, а дзвони церкви зривали зі сну птахів.

The air was filled with the scent of pine and fresh flowers, while the church bells roused the birds from slumber.

Серед цієї краси жила дівчина на ім'я Оксана.

Amidst this beauty lived a girl named Oksana.

Вона була мисткинею, що ніколи не зупинялася, коли справа стосувалася розгадок.

She was an artist who never stopped when it came to solving puzzles.

І ось сталося загадкове зникнення.

And then, a mysterious disappearance occurred.

Один з односельців, старий Юрій, не повернувся додому після нічного гуляння.

One of the villagers, old Yuriy, did not return home after a night of revelry.

Місцеві жителі були переконані, що це просто невдача або непорозуміння, але у Оксани були сумніви.

The locals were convinced it was merely bad luck or a misunderstanding, but Oksana had her doubts.

Вона підійшла до свого друга Дмитра, який взагалі був скептиком, і запросила його допомогти у розслідуванні.

She approached her friend Dmytro, who was generally a skeptic, and invited him to help with the investigation.

Спочатку Дмитро вагався.

Initially, Dmytro hesitated.

«Це лише збіг обставин», — повторював він їй.

"It's just a coincidence," he kept telling her.

Та коли побачив, як Оксана повністю віддається цій справі, вирішив допомогти.

But when he saw how completely Oksana dedicated herself to the case, he decided to help.

«Ми повинні перевірити все під час підготовки до фестивалю», — сказала вона.

"We need to check everything during the festival preparations," she said.

І Дмитро погодився.

And Dmytro agreed.

День Великодня наближався.

The day of Velykden was approaching.

Село вирувало: вишивали писанки, пекли паски.

The village was bustling: they were decorating pysanky, baking pasky.

У цьому заклопотаному натовпі Оксана та Дмитро шукали підказки.

In this busy crowd, Oksana and Dmytro searched for clues.

Вони вирішили відвідати стару церкву, в інформаціях про яку бачили сліди старої легенди про таємний хід.

They decided to visit the old church, where they had seen signs of an old legend about a secret passage.

Захопившись, Оксана знайшла у церковній підлозі невеликий люк.

Engrossed, Oksana found a small hatch in the church floor.

Вони з Дмитром спустилися в похмурий тунель.

She and Dmytro descended into a gloomy tunnel.

Час наче зупинився.

Time seemed to stand still.

Пройшовши декілька метрів, вони виявили кімнату з древнім скарбом та рукописами, що зберігали історії села.

After walking a few meters, they discovered a room with ancient treasure and manuscripts that preserved the village's stories.

Серед них вони знайшли згадки про дивне зникнення, яке трапилося століття назад.

Among them, they found mentions of a strange disappearance that had happened a century ago.

Там же сидів і старий Юрій, заснувши на стародавньому ослоні.

There, too, sat old Yuriy, asleep on an ancient bench.

Таємниця села була розкритою.

The village's mystery was uncovered.

Зібравши всі докази разом, Оксана повернулася до мешканців з новинами.

Gathering all the evidence, Oksana returned to the villagers with the news.

Її приймали як героїню.

She was received as a heroine.

Всі дізналися, що під землею зберігалася історія їхнього краю, а Юрій просто переплутав дорогу.

Everyone learned that their land's history was preserved underground, and Yuriy had simply gotten lost.

Дмитро теж змінив думку.

Dmytro also changed his mind.

Він більше не сумнівався у важливості інтуїції.

He no longer doubted the importance of intuition.

Оксана заслужила повагу односельців, а Дмитро навчився слухати власне серце і друзів.

Oksana earned the respect of the villagers, and Dmytro learned to listen to his own heart and his friends.

І так, під звуки дзвонів, село повернулося до повсякденного життя, але з новим знанням про своє минуле.

And so, to the sound of bells, the village returned to everyday life, but with a new knowledge of its past.

Позаду щезла таємниця, а Оксана знайшла себе та визнання, якого так чекала.

The mystery had vanished, and Oksana found herself and the recognition she had long awaited.

Селище жило далі, залишаючи загадки весні, як то і повинно бути в Карпатах.

The village lived on, leaving its enigmas to spring, as it should be in the Karpaty.