У Карпатах навесні все оживає.

In the Karpaty, everything comes alive in the spring.

Листя зелені, квіти пахнуть, а свіже повітря наповнює легені новою енергією.

The leaves are green, the flowers are fragrant, and the fresh air fills the lungs with new energy.

Олеся, Дмітро і Наталка радісно заїхали до села в серці Карпат.

Olesia, Dmytro, and Natalka joyfully arrived at a village in the heart of the Carpathians.

Олеся завжди мріяла більше дізнатися про свою родину, і це їхня можливість.

Olesia had always dreamed of learning more about her family, and this was their opportunity.

Наталка, її кузина з міста, також приєдналася, сподіваючись насолодитися тишею гір.

Natalka, her city cousin, also joined them hoping to enjoy the tranquility of the mountains.

Дмітро, друг Олесі, не розлучався зі своєю камерою, сподіваючись на чудові фотографії.

Dmytro, a friend of Olesia, never parted with his camera, hoping for great photographs.

Початок квітня означав, що Великдень був близько.

The beginning of April meant that Easter was near.

Для Олесі це було особливе свято.

For Olesia, it was a special holiday.

Вона хотіла з'єднатися з традиціями, які зберігала бабуся.

She wanted to connect with the traditions her grandmother preserved.

Дорога була нелегкою: погода швидко змінювалася.

The road wasn’t easy: the weather changed quickly.

Вранці - сонце, після обіду - дощ.

In the morning - sunshine, in the afternoon - rain.

Але їхній план був простий: похід у гори.

But their plan was simple: a hike in the mountains.

Коли вони дійшли до половини шляху, зібралися хмари.

When they reached halfway, clouds gathered.

Наталка зупинилася.

Natalka stopped.

"Може, повернемося до села?

"Maybe we should head back to the village?

Тут недалеко", - запропонувала вона.

It's not far," she suggested.

Поки вони радились, Олеся запропонувала: "Можливо, варто провести Великдень з місцевими?

While they deliberated, Olesia proposed: "Maybe we should spend Easter with the locals?

Це може бути незабутньо".

It could be unforgettable."

Це рішення сподобалося не всім.

Not everyone liked this decision.

Дмітро був трохи розчарований, бо хотів фото гір.

Dmytro was a bit disappointed because he wanted photos of the mountains.

Але насувалися хмари, і гуркіт грому зробив вибір очевидним.

But the gathering clouds and the rumble of thunder made the choice obvious.

У селі їх зустрічали відкритим серцем.

In the village, they were welcomed with open arms.

Господиня, Марія, запросила їх до хатини на смачну паску та писанки.

A hostess, Maria, invited them into her cottage for delicious paska and pysanky.

Марія розповідала про звичаї: як розписують яйця, як святкують родини.

Maria spoke about customs: how they decorate eggs, how families celebrate.

Її історії захоплювали, а Наталці нагадували про бабусині розповіді.

Her stories were captivating and reminded Natalka of her grandmother's tales.

Дмітро, хоча й розчарований, все ж зацікавився.

Dmytro, although disappointed, became interested.

Він сфотографував місцевих дітей, які гралися навколо церкви, підготувавши фотоальбом про сільське життя.

He photographed the local children playing around the church, preparing a photo album about village life.

Кожен кадр був сповнений радістю і світлом.

Each shot was filled with joy and light.

Під час Пасхальної служби в церкві, світло свічок, хорове співання і запах свіжого хліба наповнили Олесю теплом.

During the Easter service in the church, the candlelight, choral singing, and the smell of fresh bread filled Olesia with warmth.

Вона зрозуміла, що її коріння тут.

She realized her roots were here.

Після служби вони приєдналися до святкового обіду серед сільських родин.

After the service, they joined the festive meal among the village families.

Коли шторм скінчився, вони вийшли назовні.

When the storm ended, they went outside.

Сонце піднялося, перетворивши гори в золоті вершини.

The sun rose, turning the mountains into golden peaks.

Щастя і вдячність наповнили серце Олесі.

Happiness and gratitude filled Olesia's heart.

Вона відчувала, що знайшла частинку себе.

She felt that she had found a piece of herself.

Дорогою назад, Наталка взяла Олесю за руку: "Дякую, що привела мене сюди.

On the way back, Natalka took Olesia by the hand: "Thank you for bringing me here.

Я забула, як важливо пам'ятати.

I forgot how important it is to remember."

"Дмітро усміхнувся: "Мені тепер зрозуміло, що моменти не лише в краєвидах, але й у людях.

Dmytro smiled: "Now I understand that moments are not only in the landscapes but also in the people."

"Цей Великдень став для них особливим.

This Easter became special for them.

Вони повернулися з новими враженнями та ближчими стосунками.

They returned with new impressions and closer relationships.

Карпати не лише вражають своїми вершинами, а й об'єднують серця.

The Karpaty are not only impressive with their peaks but also unite hearts.