Весняний вітер легенько хитав гілки дерев, що вкривали вікна в родинному домі Оксани, Андрія і Михайла.

The spring wind gently swayed the branches of the trees that covered the windows of Oksana's, Andriy's, and Mykhailo's family home.

В Одесі, на самому березі Чорного моря, весна приносила свіжість і очікування чогось нового.

In Odesa, right on the shore of the Black Sea, spring brought freshness and the anticipation of something new.

Скрізь пахло квітами та свіжоспеченими пасками, а десь удалині чути було шум базару, де люди покупки до Великодня робили.

Everywhere smelled of flowers and freshly baked paska cakes, and somewhere in the distance, you could hear the noise of the market where people were shopping for Easter.

Оксана, найстарша з сестер і братів, давала собі слово цього року відзначити Великдень так, як це завжди робила їхня мама, котра вже відійшла рік тому.

Oksana, the oldest of the siblings, promised herself to celebrate Easter this year as their mother always did, who had passed away a year ago.

Вона відчувала обов'язок зберегти сімейну традицію — робити писанки, готувати святковий обід.

She felt the duty to preserve the family tradition — making pysanky and preparing the festive meal.

Але їй знадобиться допомога братів, а вони обидва зараз були відсторонені.

But she needed the help of her brothers, both of whom were currently distant.

Андрій, середній брат, був скептично налаштований.

Andriy, the middle brother, was skeptical.

Для нього традиції — це минуле, він живе сьогоденням.

For him, traditions were the past; he lived in the present.

Михайло, наймолодший, занурений у свій світ мистецтва, занадто глибокий в своїх спогадах, щоб відчути святковий настрій.

Mykhailo, the youngest, was immersed in his own world of art, too deep in his thoughts to feel the festive spirit.

Та Оксана не здавалась.

But Oksana didn't give up.

Вона хотіла об'єднати своїх братів, показати, як важливо пам’ятати і шанувати спадщину мами.

She wanted to unite her brothers and show how important it is to remember and honor their mother's legacy.

"Ми повинні бути разом, як у дитинстві," — сказала вона брому на зібранні.

"We must be together, like in childhood," she told them at a gathering.

Андрій лише знизав плечима: "Все це не так важливо.

Andriy only shrugged: "None of this really matters.

Життя триває.

Life goes on."

"Михайло, копирсаючись у своїх думках, раптом мовив: "Мама любила красиву писанку, пам'ятаєте?

Mykhailo, rummaging through his thoughts, suddenly said, "Mom loved a beautiful pysanka, remember?

Я спробую зробити щось особливе.

I will try to make something special."

"Після цих слів брати задумалися.

After these words, the brothers pondered.

Щоб відзначити Великдень, як в минулі роки, Оксана приготувала інструменти для розписування писанок, а також накрила стіл вервечкою страв.

To celebrate Easter like in past years, Oksana prepared the tools for decorating the pysanky and also set the table with a variety of dishes.

Коли настав Великдень, у гарної та затишної оселі запахли фарби для писанок.

When Easter arrived, the cozy home was filled with the smell of paints for pysanky.

Оксана ретельно малювала важливі узори.

Oksana carefully painted important patterns.

Андрій сидів поряд, зацікавлений, спостерігаючи за сестрою.

Andriy sat next to her, interested, watching his sister.

Михайло зі своїм мистецьким запалом створював справжнє диво, натхненне одним з особливих спогадів про їхню маму, коли та навчала його малювати писанки, вставляючи у свої творчі роботи частину їхньої спільної пам'яті.

Mykhailo, with his artistic fervor, was creating a true wonder, inspired by a special memory of their mother when she taught him how to paint pysanky, embedding a part of their shared memory in his creative works.

Однак розпаленість Андрія раптом спалахнула: "Справді, ми дійсно потребуємо все це зберігати?

However, Andriy's agitation suddenly flared up: "Do we really need to maintain all this?

У чому сенс?

What's the point?"

"Скандал загрожував перетворити день у невдалий.

A quarrel threatened to turn the day into a failure.

Усі відчули, як напруження піднеслося.

Everyone felt the tension rise.

Але Михайло, піднявши свою завершену писанку, прошепотів: "Це ж любов, що ми вкладаємо у наші справи.

But Mykhailo, lifting his completed pysanka, whispered: "This is the love we put into our actions.

Мама завжди була разом з нами, коли ми це робили.

Mom was always with us when we did this."

"Щось змінилося в повітрі.

Something changed in the air.

Андрій нарешті зрозумів слова молодшого брата і зітхнув, відчуваючи, як важливо шанувати минуле, водночас створюючи нове.

Andriy finally understood his younger brother's words and sighed, realizing the importance of honoring the past while creating something new.

Цього дня брати і сестра погодилися: спадщина важлива, але ще важливіше створювати свої традиції, які буде їм приємно передавати далі.

That day, the siblings agreed: the heritage is important, but it is even more important to create their own traditions, which they will be happy to pass on.

Оксана зрозуміла, що сім'я — це не тільки спільні спогади, це майбутнє, яке вони будуть разом жити.

Oksana realized that family is not just shared memories; it is the future they will live together.

Андрій навчився цінувати важливість зв'язку з минулим.

Andriy learned to appreciate the importance of connecting with the past.

Михайло зрозумів, що може використовувати мистецтво для збереження пам’яті.

Mykhailo understood that he can use art to preserve memory.

Вони пообіцяли зустрічатися частіше.

They promised to meet more often.

І так, весняний вітер розвівався за вікнами, а в домі Оксани, Андрія та Михайла народжувалась нова традиція — бути разом, пам'ятати та творити нове.

And so, the spring wind blew outside the windows, and in the home of Oksana, Andriy, and Mykhailo, a new tradition was born — to be together, to remember, and to create anew.

Історія завершилась, та в їхньому житті розпочалась нова глава.

The story ended, but a new chapter began in their lives.