Зимовий Київ, під пуховою ковдрою снігу, мерехтів вогнями різдвяних вогнів.

Wintertime Kyiv, under a blanket of snow, glimmered with Christmas lights.

Оксана і Дмитро повільно йшли вулицею, тримаючись за руки.

Oksana and Dmytro walked slowly down the street, hand in hand.

Їхній шлях вів до Собору Святої Софії, серця величної столиці.

Their path led to the Saint Sophia Cathedral, the heart of the majestic capital.

Це місце паломництва і натхнення, особливо в святкову ніч Різдва.

This was a place of pilgrimage and inspiration, especially on Christmas Eve.

Для Оксани цей вечір був особливим.

For Oksana, this evening was special.

Вона прагнула поділитися з Дмитром глибиною своїх почуттів саме тут, пов'язавши це з віковічними традиціями.

She wanted to share the depth of her feelings with Dmytro right here, tying it to age-old traditions.

Серце її билося швидше в очікуванні.

Her heart beat faster in anticipation.

Вона сподівалась, що ця ніч зміцнить їх стосунки і залишить слід у пам’яті назавжди.

She hoped this night would strengthen their relationship and leave a lasting memory.

Тим часом, надворі було морозно, але це тільки додавало святковості пейзажу.

Meanwhile, it was frosty outside, but that only added to the festive scenery.

Вогники грали усюди, відбиваючись у величезних старовинних вікнах собору, немов засліплювали своїм блиском.

Lights played everywhere, reflected in the enormous ancient windows of the cathedral, almost blinding with their brilliance.

Раптом, коли вони вже підходили до сходинок святині, увагу привернув несподіваний рух у натовпі.

Suddenly, as they approached the steps of the sanctuary, an unexpected motion in the crowd caught their attention.

Жінка, яку вони не знали, раптово впала на землю.

A woman they didn't know suddenly fell to the ground.

Переляканий шум піднявся навколо, і люди почали чекати допомоги.

A frightened commotion rose around, and people began seeking help.

Це була Ірина.

It was Iryna.

Її обличчя потьмяніло, і вона явно потребувала медичної допомоги.

Her face was pale, and she clearly needed medical assistance.

Оксана одразу відчула, як її серце стискає тривога.

Oksana immediately felt her heart clench with anxiety.

Цей вечір, якого вона так чекала, може зіпсуватися.

The evening she'd awaited might be ruined.

Але щось всередині підказувало, що зараз важливіше допомогти незнайомці.

But something inside told her that helping the stranger was more important at that moment.

Дивлячись на Дмитра, вона побачила підтримку в його очах.

Looking at Dmytro, she saw support in his eyes.

Він був готовий стояти поруч у будь-якій ситуації.

He was ready to stand by her in any situation.

Залишивши план на вечір, Оксана нахилилася і обережно підняла Ірину, разом з Дмитром відвели її до лавки.

Putting aside their plans for the evening, Oksana bent down and gently lifted Iryna, and together with Dmytro, they guided her to a bench.

Хтось уже дзвонив у швидку, але їй хотілось зробити більше — бути поруч і підтримати.

Someone was already calling an ambulance, but Oksana wanted to do more — to stay close and offer support.

Через деякий час Ірину вже перевірили лікарі і, на щастя, нічого серйозного не знайшли.

After some time, Iryna was checked by doctors, and fortunately, nothing serious was found.

Натомість, Оксана і Дмиро дізналися, що Ірина приїхала до Києва з маленького села, щоб провести Різдво в місті, як колись мріяла її бабуся.

Instead, Oksana and Dmytro learned that Iryna had come to Kyiv from a small village to spend Christmas in the city, just as her grandmother had once dreamed.

Їхня зустріч, хоч і випадкова, стала для всіх символом людяності і доброти.

Their encounter, though accidental, became a symbol of humanity and kindness for all involved.

Того вечора, поруч із новими друзями, Оксана усвідомила важливість моменту.

That evening, beside their new friend, Oksana realized the importance of the moment.

Власні бажання іноді потребують відступити на задній план для допомоги іншому.

Personal desires sometimes need to step aside to help another.

Вона зрозуміла, що дружба і співчуття можуть бути найкращими різдвяними подарунками.

She understood that friendship and compassion might be the best Christmas gifts of all.

По дорозі додому, поміж снігом, Оксана і Дмитро трималися ще міцніше за руки.

On the way home, amidst the snow, Oksana and Dmytro held hands even tighter.

І хоча вечір був не таким, як вона планувала, в душі панувало тепло, яке освітлювало шлях яскравіше за будь-які вогні.

And although the evening wasn't as she had planned, there was a warmth in her soul that lit the path brighter than any lights.

Це було Різдво, сповнене несподіванок, але насамперед — справжньої людяності.

It was a Christmas full of surprises, but above all, true humanity.